Український кінематограф на 81-му Венеційському кінофестивалі

Український кінематограф здобуває міжнародне визнання на 81-му Венеційському кінофестивалі. Два українські фільми – ігровий “Медовий місяць” Жанни Озірної та документальний “Пісні землі, що повільно горить” Ольги Журби – представлені у програмі престижного фестивалю, привертаючи увагу світової спільноти до українського кіномистецтва.

“Медовий місяць” – дебютний повнометражний фільм Жанни Озірної, створений за підтримки програми Biennale College Cinema.

Це камерна драма про молоду пару, яка опиняється в окупації напередодні повномасштабного вторгнення. Фільм досліджує теми:

• кризи стосунків
• переосмислення пріоритетів
• ілюзій перших місяців війни.

Як зазначає Суспільне Культура, стрічка є цікавим кейсом для української кіноіндустрії, яка зараз переживає складні часи через інституційну кризу та проблеми з фінансуванням.

“Пісні землі, що повільно горить” Ольги Журби – документальний фільм, який показує візуальну панораму війни в Україні. Камера подорожує країною, фіксуючи різні аспекти життя під час війни – від евакуації до поховань героїв. Режисерка створює поетичну рамку, використовуючи довгі статичні плани, що налаштовують глядача на споглядання та рефлексію.

Обидва фільми були створені без підтримки Держкіно, що демонструє важливість міжнародних фондів та програм для розвитку українського кінематографу в сучасних умовах. За інформацією Суспільне Культура, квитки на покази обох стрічок у Венеції вже розпродані, що свідчить про високий інтерес до українського кіно.

Варто зазначити, що українські режисери активно фіксують події війни, додаючи до цієї фіксації своє авторське бачення. Окрім згаданих фільмів, українське документальне кіно вже здобуло міжнародне визнання, зокрема:

• “20 днів у Маріуполі” Мстислава Чернова, який отримав “Оскар”.
• “Мирні люди” Оксани Карпович, що мав успіх на “Берлінале”.

Українське кіно має багату історію та традиції. Воно бере свій початок ще з перших десятиліть XX століття, коли були створені такі шедеври як “Земля” Олександра Довженка. Протягом радянського періоду українські режисери, незважаючи на цензуру, створювали унікальні фільми, які стали класикою світового кінематографу.

У пострадянський період українське кіно пережило період відродження, особливо після 2014 року. Сучасні українські фільми все частіше з’являються на міжнародних фестивалях, здобуваючи нагороди та визнання критиків. Участь у Венеційському кінофестивалі є ще одним кроком до утвердження України на світовій кіномапі.

Ці досягнення є важливим внеском у культуру України, оскільки вони не лише демонструють талант та професіоналізм українських кінематографістів на міжнародній арені, але й допомагають розповісти світу про українську реальність та історію через потужний медіум кіномистецтва.

Джерело: Суспільне Культура