Унікальний документальний перформанс на Київському залізничному вокзалі

30 вересня на Київському залізничному вокзалі відбувся унікальний документальний перформанс, присвячений досвіду партнерів та партнерок українських воїнів і ветеранів. Ця вистава, втілена “Диким театром” та режисеркою Наталкою Ворожбит за ідеєю Veteran Hub, розгорнулася одночасно у трьох плацкартних вагонах, створюючи атмосферу справжньої подорожі.

Перформанс базувався на реальних історіях героїнь, кожна з яких символізує силу, любов та витримку. Ці розповіді розкривають невидимий світ партнерок військових, які балансують між цивільним і військовим життям, часто залишаючись непоміченими суспільством.

Враження учасниць

Лілія Іващик, одна з учасниць вистави, поділилася своїми враженнями:

“Це був складний крок – знову пережити всі ці події. Але я вирішила, що не можу мовчати. Моя місія – нагадувати суспільству про військовополонених через свою історію”.

Ідея створення вистави виникла у Veteran Hub під час дослідження “Шлях коханої воїна”. Мета перформансу – привернути увагу до важливості визнання вкладу партнерів військових та ветеранів. Іванна Ватраль з Veteran Hub підкреслює:

“Ця вистава – не лише мистецький жест, але й адвокація прав коханих військових”.

Наталя Ворожбит, сценаристка вистави, наголошує на важливості розповідати ці історії:

“Ми можемо їхати в одному вагоні з людиною, не підозрюючи, що вона чекає близьку людину з полону. Ці історії потрібно розповідати, щоб ми ставали ближчими одне до одного”.

Атмосфера вистави

Вистава створила простір для глибшого розуміння почуттів партнерів військових під час війни. Ярослава Кравченко, натхненниця Дикого театру, зазначає:

“Це вистава про реальність, яка болить, але яку потрібно показати”.

Вибір залізничного вокзалу як місця проведення вистави був символічним – це місце зустрічей і розставань, де щодня перетинаються сотні життів. Для створення атмосфери справжньої поїздки на вокзалі звучали оголошення, а у вагонах працювали провідниці.

Організатори прагнули привернути увагу до унікальних викликів і потреб коханих військових і ветеранів, показати їхню незамінну роль у спільній боротьбі. Вистава стала потужним інструментом для висвітлення важливості підтримки та визнання ролі партнерів воїнів у суспільстві.

За інформацією Детектор медіа, ця вистава є частиною ширшого руху за визнання та підтримку тих, хто стоїть за спинами наших захисників, забезпечуючи їм надійний тил та емоційну підтримку.

Вплив та спадщина

Документальний перформанс про досвід партнерів українських воїнів і ветеранів став потужним каталізатором особистісного росту та суспільних змін. Учасники та глядачі вистави пережили глибоку трансформацію, переосмисливши свої погляди на роль підтримки в умовах війни.

Соціальний вплив вистави виявився значним: вона не лише привернула увагу до невидимих героїв тилу, але й спонукала до створення нових ініціатив підтримки родин військових. Культурно, цей проект кинув виклик традиційним уявленням про роль жінки у воєнний час, підкресливши її силу та резилієнтність.

Натхненний посил вистави найкраще передають слова однієї з учасниць:

“Наша любов – це теж зброя. Вона дає сили нашим воїнам боротися і повертатися додому”.

Це потужне нагадування про те, що емоційна підтримка є невід’ємною частиною національної стійкості.

Погляд у майбутнє

Дивлячись у майбутнє, організатори планують розширити проект, створивши постійну платформу для обміну досвідом та взаємопідтримки партнерів військових. Ця вистава стала не просто мистецьким твором, а справжнім соціальним рухом, який продовжує впливати на суспільство, змінюючи сприйняття ролі тилу у воєнний час.