Жовква: місто, де традиція іконопису оживає в сучасному мистецтві
Жовква, невелике місто на Львівщині, здавна славиться своєю багатою культурною спадщиною, зокрема іконописною та різьбярською школою. У XVII-XVIII століттях тут творили видатні митці, такі як Іван Руткович, Йов Кондзелевич та Василь Петранович, чиї роботи прикрасили численні церкви Галичини, Волині та Прикарпаття.
Сьогодні ця традиція знаходить нове життя завдяки проєкту “In hoc signo vinces/Сим знаком переможеш”, організованому ГО “Екологія. Культура. Мистецтво” спільно з Музеєм історії релігії за підтримки Українського культурного фонду. Проєкт зібрав 14 талановитих художників, які вивчали жовківську іконописну традицію та переосмислювали сакральну спадщину регіону.
Жовківська іконописна традиція: минуле і сучасність
Марія Цимбаліста, кураторка проєкту та мистецтвознавиця, запропонувала тему знаків у сакральному мистецтві. Ця тема особливо резонує сьогодні, коли українці переживають випробування, подібні до тих, що зазнавали ранні християни.
Софія Каськун, керівниця ГО “Екологія. Культура. Мистецтво”, розповіла про символіку Жовкви, зокрема про образ Серця Христового, який пов’язаний з історією міста та чину Василіян.
Нові інтерпретації традиційних символів
- Орест Рабик створив унікальну жовківську ікону “Розп’яття з пристоячими”, де Жовква виступає фоном, а історичні постаті, пов’язані з містом, зображені як пристоячі фігури.
- Роман Зілінко, відомий львівський іконописець, додав до свого “Розп’яття” землю з Жовкви біля ніг Спасителя.
- Ярина Мовчан та Наталя Русецька зобразили святого Лаврентія, покровителя жовківського костелу, надихаючись розписами Юліана Буцманюка.
- Оксана Андрущенко створила ікону “Ісус. Квіти і хрести”, яка перегукується з кольористикою орнаментів Буцманюка у церкві Серця Христового.
Відображення сучасності в іконописі
Сучасні воєнні реалії також знайшли відображення в роботах митців:
- Андрій Винничок відтворив символ української визвольної боротьби – козака.
- Оля Кравченко у своїй іконі “Ціна перемоги” використала символи тернового вінка і оливкової гілки.
Проєкт також включав літню школу іконопису для дітей, демонструючи важливість передачі традицій молодому поколінню. Результати творчої резиденції можна побачити на виставці у музеї “Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.”, а згодом – у Львівському музеї історії релігії та галереї Iconart.
Вплив та спадщина
Жовківська іконописна традиція продовжує впливати на сучасне українське мистецтво, демонструючи неперервність культурної спадщини. Проєкт “In hoc signo vinces” не лише відроджує давні традиції, але й створює новий діалог між минулим і сучасністю.
Художники, які взяли участь у резиденції, відзначають глибокий вплив жовківської спадщини на їхню творчість.
“Ця робота змінила моє сприйняття іконопису,” – ділиться один з учасників. “Я відчув зв’язок з поколіннями майстрів, які творили тут століття тому.”
Проєкт також має важливе культурне значення для самої Жовкви. Місцеві жителі з гордістю спостерігають за відродженням їхньої культурної спадщини.
“Це нагадує нам про нашу ідентичність та історію,” – каже місцевий історик.
Надихаючим аспектом проєкту є його вплив на молоде покоління. Літня школа іконопису для дітей не лише навчає техніці, але й прищеплює любов до національної культури.
“Ми бачимо, як діти відкривають для себе багатство нашої культури через мистецтво,” – зазначає один з організаторів.
Дивлячись у майбутнє, організатори планують розширити проєкт, залучаючи більше митців та створюючи постійну платформу для розвитку сакрального мистецтва в Україні.
“Наша мета – зробити Жовкву центром сучасного іконопису, де традиції зустрічаються з інноваціями,” – підсумовує Софія Каськун.
Цей проєкт демонструє, що сакральне мистецтво залишається потужним засобом вираження національної ідентичності та духовності, особливо в часи випробувань. Він нагадує нам, що мистецтво має силу не лише відображати, але й формувати нашу реальність.
