Гордість бути українцем: Відтінки культурної самобутності
Інноваційність
Віка Рощина не просто була журналісткою – вона була справжнім новатором у своїй справі. Незважаючи на свій молодий вік, Віка демонструвала неймовірну рішучість та самовідданість, беручи на себе найскладніші й найважливіші теми, такі як:
- події Майдану
- анексія Криму
- конфлікт на Донбасі
Вона не боялась заглиблюватися в деталі, досліджувати проблему до самих витоків, навіть якщо це означало працювати цілодобово без перерв.
“Я вибачаюсь, що телефоную/пишу у вихідний/о третій ночі…. але….”
Саме такою була її відданість роботі. Її журналістська інтуїція вказувала їй, де саме варто бути, щоб зафіксувати найважливіші моменти історії.
“Віка знала, де має бути журналіст в кожен момент часу, де відбувається головне, найголовніше. І була там”.
Традиція та відданість
Однак Віка Рощина була не просто новатором – вона втілювала в собі найкращі традиції української журналістики. Її відданість темі, небажання відступати чи кидати розпочате розслідування навіть у найскладніших умовах демонструють її глибоке розуміння ролі журналіста.
“Взявши тему одного разу – Віка її вже не кидала, не відпускала, тримала в собі, відпрацьовувала до кінця. А кінця насправді не було… ще досі немає”.
Її колега зазначає, що Віка не була “метеликом-одноденкою”, а навпаки, уособлювала саму суть журналістики.
Співпраця та підтримка
Саме завдяки такій відданості справі та вмінню виокремлювати найважливіші теми Віку Рощину підтримували її редактори, довіряючи їй найгучніші розслідування.
“Я ще інколи думала — як Віці (і мені) щастить з її редакторами — дають постійно теми — найважливіші, найскладніші… Постійно на вістрі”.
Проте автор статті розуміє, що це не просто “щастя”, а результат професіоналізму самої Віки, її здатності відчувати момент та контекст.
“Вона знала де має бути журналіст в кожен момент часу, де відбувається головне, найголовніше. І була там”.
Натхнення та мужність
Але найбільшим джерелом натхнення для колег Віки Рощиної була її неймовірна сміливість. Навіть після полону вона продовжувала їздити в епіцентр подій, ризикуючи собою заради правди.
“Смілива, смілива дівчинко. Їздити туди журналістом, самій, без зброї, без можливості вбити їх або себе раптом що — в тисячу разів складніше і страшніше, ніж піти до війська”.
Її мужність викликала у колег навіть певну заздрість – “Добре”, що це не їхня робота, адже протистояти такому ризику було би дуже важко.
“Це на межі, за межею сміливості і мужності”.
Віка Рощина уособлювала найкращі риси української журналістики – інноваційність, традиційну відданість справі, вміння працювати в команді та черпати натхнення з мужності колег. Саме ці взаємопов’язані аспекти її особистості та професійної діяльності роблять її яскравим прикладом культурної самобутності України.
